Ох, как бы мне от суеты отделится
Стать на колени и помолится
Чтобы время в поднятых к небу руках - остановилось
А сердце мое беспокойное наконец-то возобновилось
Мне бы в любви искупаться
Води живой нахлебаться
Дабы раны исцеленными стали
И до неба рукой дотянутся
Созерцая небесное царство
Мне покоем бы душу укрыть
И не дать себя миру проглотить
🐾Monologue
Доброго вечора, пані Страх.
Кави чи чаю? - відповідаю зухвало. -
Ви знову приперлись, та я не лякаюсь
По правді сказати на вас я чекав
Хоча ви завжди невчасно,
Ви непунктуальна,
Ваша присутність зі мною поруч,
Ставить мене в рамки й кордони.
Надто тісні - проте, як завжди, потрохи звикаю.
Від вас руки пітніють, та ноги трясуться. Я б змусив вас помінятись місцями, та ви надто незграбна і направду сказати, мені пекельно вас жалко.
- одяг у неї вугільний,
сукня - маленька та чорна, за трендом Шанель, загалом не відстає від моди, накинутий на плечі сірий піджак та окуляри, щоб очі сумні та розбиті здавалися більшими, та надто замітними, щоб в них недивитись, як в безодню свої найжахливіших передбачень.
- і знаєш, ти на смак гірка. Від тебе нудить й запах виїдає очі.
Хоч зачіска нова, та сивина для тебе не підходить. І взагалі хто ти така? Чому вдираєшся, як фурія в чужі життя?
Мовчиш. Я знаю тобі соромно за себе. Ти ж некерована богиня божевілля, яка приречена бути самотня.
Доброго вечора, пані Страх.
На вас я чекав так довго, щоб нарешті поговорити відверто і сказати в обляччя, яка ж ви для мене безпечна.
Я не війна й не сива волосина,
Не старість я, і не твоя провина.
Душа розп'ята, та невинна.
І наче в тернах тремтять руки.
Кому потрібні, такі муки?
І хто цінує доброту із серця ?
Коли навколо все в брехні!
Кохайте люди, бо ж кохати
Це прекрасно, нема на світі
Чистіших почуттів.
Не бійтесь люди віддаватись
І довіряти тим, хто непокинув
Коли прийшла лиха година.
Цінуйте люди лиш людей,
А не прибутки й величезні статки.
І бійтесь схибити сердечно,
Не на показ, бо це притворство.
Не грайтесь люди у
Життя і в святість.
Бо загориться лиш одни сірник,
А з необачності він спалить хату.
Цінуйте люди, тих поруч з вами!
Сьгодні є а завтра вже немає.
Хто ж знає, де кінець
На нас чекає.
