Доброго вечора, пані Страх.
Кави чи чаю? - відповідаю зухвало. -
Ви знову приперлись, та я не лякаюсь
По правді сказати на вас я чекав
Хоча ви завжди невчасно,
Ви непунктуальна,
Ваша присутність зі мною поруч,
Ставить мене в рамки й кордони.
Надто тісні - проте, як завжди, потрохи звикаю.
Від вас руки пітніють, та ноги трясуться. Я б змусив вас помінятись місцями, та ви надто незграбна і направду сказати, мені пекельно вас жалко.
- одяг у неї вугільний,
сукня - маленька та чорна, за трендом Шанель, загалом не відстає від моди, накинутий на плечі сірий піджак та окуляри, щоб очі сумні та розбиті здавалися більшими, та надто замітними, щоб в них недивитись, як в безодню свої найжахливіших передбачень.
- і знаєш, ти на смак гірка. Від тебе нудить й запах виїдає очі.
Хоч зачіска нова, та сивина для тебе не підходить. І взагалі хто ти така? Чому вдираєшся, як фурія в чужі життя?
Мовчиш. Я знаю тобі соромно за себе. Ти ж некерована богиня божевілля, яка приречена бути самотня.
Доброго вечора, пані Страх.
На вас я чекав так довго, щоб нарешті поговорити відверто і сказати в обляччя, яка ж ви для мене безпечна.
