Я розтану в тобі мов цукор у каві.
І нестане більше слів.
Під стелею знову оселились примари і
гомонять в ночі - вимкнути їх
в мене не вистачить сил...
пробач і мовчи.
Чутки, що ми з тобою на тиждень-
потіхи для вирваних вух.
Ти кидай в мене квіти і вони в мені
проростуть із зап'ястя і вилиць...
шипами троянди на грудях моїх зацвітуть.
Для зайвих очей , щоб стати сліпими.
