Згорай та все одно живи ...

Згорай та все одно живи

До мізків проникай розмовами 

Говори зі мною, нехай чай холоне

Нехай небо розійдеться 

Ти тримай мої руки 

Вони завжди холодні

Ми з тобою голодні 

І є ще надія на завтра 

Та час лоскоче нас поміж ребер

Насміхається так що аж плаче

Не йди і не лишай мене надовго 

Хочу до моря і сонця в долоні 

Наїстися хмарами напитися зорями 

Хочу стати прозорою 

І аби тільки ти зміг мене бачити

Я розтану

Я розтану в тобі мов цукор у каві.

І нестане більше слів.

Під стелею знову оселились примари і

гомонять в ночі - вимкнути їх

в мене не вистачить сил...

пробач і мовчи.

Чутки, що ми з тобою на тиждень-

потіхи для вирваних вух.

Ти кидай в мене квіти і вони в мені

проростуть із зап'ястя і вилиць...

шипами троянди на грудях моїх зацвітуть.

Для зайвих очей , щоб стати сліпими.